ЯК ПОДОЛАТИ СТРАХ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ - Катерина Ермакова
Для початку необхідно зрозуміти, що страх перед публікою до і під час виступу відчувають фактично всі. Отже, нічого аномального в цьому немає і на перших етапах із цим фактом можна змиритися. Однак ступінь цього страху корелює залежно від навичок публічних виступів, від досвіду того, хто виступає, знання матеріалу, який оратор презентує, і тривалості виступу.
Симптомами страху сцени є: сильне серцебиття, почервоніння, пітливість, тремтіння голосу, затиснутість тіла, підняті плечі, безліч жестів або навпаки надмірна статичність. З досвіду, пікове переживання припадає на самий початок виступу і може тривати в середньому до трьох хвилин. Після цього напруження стає все меншим, а мовлення «юного» оратора — усе структурнішим.
З історії… У Давній Греції софіст Горгій стверджував, що ораторське мистецтво набувається емпіричним способом, тобто оратора робить трибуна (лише через особистий досвід можна досягти хорошого результату і відточити власні навички публічного виступу).
Також Цицерон казав, що той, хто виступає публічно, має володіти певними природними даними, такими як швидкість і еластичність розуму, винахідливість, гарна пам'ять, дзвінкий голос, відповідна постава, манера поведінки. Але ні освіта, ні природні якості не допоможуть оратору, якщо він не буде їх постійно розвивати.
Безумовно, є інструменти, які дають змогу опрацювати страх і бути впевненішим на публіці. На курсах ораторського мистецтва зазвичай говорять про це і опрацьовують кожен інструмент. Але щоб говорити про способи, важливо розуміти причини виникнення страху публічно виступати.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА СТРАХУ:
1. Той, хто виступає, боїться оцінки оточення. Його дуже хвилює, що про нього подумають інші. Посилюється почуття невпевненості в собі. Один зі способів бути впевненішим у собі – це щонайменше добре виглядати. Починаючи від манікюру, зачіски і до одягу, який ви обираєте для свого виступу. Зовнішній вигляд має відповідати вашому внутрішньому стану, вашій посаді або соціальному становищу і має відповідати формату заходу. Обираючи гардероб на публічний виступ, завжди ставте собі запитання: що ваш образ має сказати слухачам? Приказка «зустрічають по одягу, а проводжають по розуму» досі актуальна.
2. Некомпетентність того, хто виступає. Будь-яка програма тренінгу з ораторської майстерності підтвердить важливість підготовки того, хто виступає. Якщо ви погано підготували матеріал і всередині себе знаєте про це, то перед самим виступом із цим вже нічого не вдієш. Це забезпечений провал… Не знати матеріал — це означає щонайменше:
- читати — і не встановити зоровий контакт зі слухачами, а отже більшості з них ваша промова буде не цікава;
- виглядати невпевнено, особливо в моменті, коли вам слухачі ставитимуть запитання;
- запинатися, роблячи власне мовлення атрофованим. При цьому слід розуміти, що наше мовлення (те, як ми говоримо) відображає наш інтелект.
Тому знати матеріал, який ви збираєтеся розповідати – це обов'язково. Ваші слухачі швидше пробачать вам непрофесійний виступ (хвилювання, рясність жестів, тремтіння в голосі), ніж пустодзвонство. Тому знання теми, акцентів, фактів – це приблизно 60% успіху.
3. Виховання. Ми всі родом із дитинства. Часто батьки могли забороняти дитині кричати і голосно говорити в товаристві, що згодом відобразилося на дорослій людині, для якої «голосно говорити» стало асоціюватися з «поганим» тоном. У такому разі діє така рекомендація з особистого досвіду, яку також було освоєно в дитинстві, у період навчання життю. Одного разу, у молодшій школі, учитель сказав: «Якщо ти добре знаєш віршик, значить, розкажеш його голосно і впевнено. Якщо погано, то будеш мимрити!». А ви як знаєте свій «віршик»?
4. Той, хто виступає, боїться великого простору і великого скупчення людей. У цьому разі вмикаємо візуалізацію і уявляємо, що означає ця зала відносно вулиці, міста, країни, планети, галактики… І розуміємо, що все в цьому світі відносне…
Ще один дуже важливий інструмент для успішного виступу – це генеральна репетиція. Ідеально, коли цю репетицію можна провести заздалегідь за день до заходу і безпосередньо в місці проведення майбутньої події. Це дасть змогу не лише відрепетирувати свою промову, а й адаптуватися до місця виступу: як вийти на сцену, як стояти за трибуною, як тримати мікрофон, дізнатися, як із точки виступу виглядає зала, куди краще покласти ваші записи, як тримати руки тощо. Якщо порепетирувати заздалегідь у конференц. залі немає можливості, то генеральна репетиція має пройти вдома, бажано перед дзеркалом і злегка з увімкненим «стороннім» шумом, наприклад: удалечині працює телевізор. Це потрібно для того, щоб наблизити умови виступу до максимально реальних. Аудиторія ж не статична, вона жива – видає звуки, змінює пози, дістає з кишені телефон тощо. Потрібно бути готовим до цього.
Існує також ще один дуже дієвий інструмент у підготовці — записати свою репетицію на відео, наприклад, на телефон, і потім переглянути його, здійснивши критичний погляд збоку на самого себе. При цьому звернути увагу на зайві жести, позу, сутулість, звуки і слова-паразити, невимовляння до кінця слів – ковтання закінчень тощо.
Перед кожним вашим виступом обов'язково має бути репетиція. Навіть якщо ви вже всоте виступатимете. З написанням тексту або презентації підготовка до виступу не закінчується. Текст має бути уважно вичитаний:
При читанні про себе:
- Виділяються основні смислові частини
- Запам'ятовуються основні тези.
А при читанні вголос:
- Визначаються важковимовні місця
- Відкидаються складнопідрядні речення
- Визначається тон мовлення і темп викладу.
У результаті кількох репетицій з'являються «живі» слова, природна інтонація, нові думки, структурується і остаточно засвоюється інформація, яку ви хочете донести своїм слухачам.
Є й інші механізми роботи зі страхом публічного виступу, а також сила-силенна способів зробити ваш виступ яскравим і таким, що запам'ятовується. Про це і про багато іншого ми розповімо поступово в нашому блозі, тож стежте за оновленнями.
Бажаю вам успіхів у ваших починаннях, легких презентацій і уважних слухачів.
