БАЗОВІ СТЕРЕОТИПИ, ЯКІ ЗАВАЖАЮТЬ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ - Катерина Ермакова
Стереотип — типова поведінка, визнана і застосовувана, але недоведена. Характерна поведінка, засвоєна ззовні.
На жаль, у період навчання життю ми обростаємо нефункціональними моделями поведінки і переживаємо кожен день, спираючись не на відчуття свободи, благодаті, а на нікому не потрібні милиці-стереотипи.
Напевно буває так, що за умови уваги до самого себе, у моменті якоїсь дії, ви відчуваєте дискомфорт, але при цьому продовжуєте робити те, що вам не подобається. Зараз ідеться не про опір (захисну функцію психіки), а про діяльність, яку відображає вислів: «Миші плакали й кололися, але продовжували їсти кактус»…
Окрім особистого дискомфорту, стереотип виконує обмежувальну функцію. У тому сенсі, що звичним способом нових результатів не досягти, на жаль, або на щастя… Життя не любить стагнацію, воно вмирає там, де все зупиняється… І навпаки — оживає і набуває нових барв там, де є новизна.
Нещодавно мені довелося прослухати аудіокнижку «Практична характерологія. Методика «семи радикалів»», автор Пономаренко Віктор. У ній є момент, коли автор ділиться інформацією про те, що навіть намагаючись діяти поза стереотипом, люди все одно роблять це стереотипно. Схоже на замкнене коло, з одного боку, але з іншого — навіть роблячи маленькі невластиві для себе речі в повсякденному житті, у кожного з нас з'являється шанс відчути щось нове і від цього зарядитися енергією на іншу дію, на нове звершення.
Прикладами стереотипів можуть бути заборони різного рівня: не можна розмовляти голосно, не можна заважати сусідам, важливо, що подумають про нас невідомі нам люди, дивно не ставити ялинку на Новий рік, соромно виносити ялинку в березні тощо.
Усі ці стереотипи кажуть кожному з нас одне: «Будь як усі! Не вирізняйся!». З погляду системи такими людьми набагато простіше управляти. Складніше управляти лідерами. Жодна система не зацікавлена розвивати особистість у кожній живій і новонародженій людині.
На жаль, дотримання звичних, продиктованих соціумом норм призводить до фрустрації — холостої дії, відсутності щастя всередині себе. Вихід із цього такий: важливо не втрачати звичку змінюватися, звичку робити новий вибір, не втрачати здатність навчатися нового.
Безумовно, існують і функціональні стереотипи — це звід правил у конституції держави, правила дорожнього руху, абетка тощо. Це вигадані, регулювальні взаємини між людьми закони, до яких ми змушені прислухатися, бо вони задають певний порядок у суспільстві. Але все ж є маса інших «дрібних» стереотипів, які виконують обмежувальну функцію для людини. А до ключових стереотипів можна віднести:
Біологізм — надавати надмірного значення своєму тілу, входити в комунікацію з іншими виключно як біологічна істота, робити ставку на зовнішню красу, не розвивати інтелект.
Критичний ідеалізм — здійснювати обмежувальний критичний погляд на інших, використовувати це як алібі, щоб нічого не робити. Жити в контексті «а навіщо мені щось робити, я і так хороший?! Якщо почну щось робити, то різниця між мною та іншими стане вже надто очевидна»…
Надавати надмірного значення сексуальним взаєминам — з дитинства нас навчають географії, вищої математики, геометрії, фізики, але ніхто не говорить про те, як правильно обрати партнера і які наслідки можуть бути при неправильному задоволенні цього інстинкту. Особливо небезпечна афективна залежність від цього.
Стереотипи обмежують пізнання себе, роблять неможливим сприйняття навколишнього світу на рівні почуттів, відчуттів, інтуїції. Стереотипи вбивають у людях індивідуальність, роблять із живої людини біоробота.
Перебуваючи під владою стереотипу, ми не отримуємо тотальної реалізації самого себе — немає гордості за своє існування! Але якщо перевершити це, то відчуття від життя будуть інші! Задоволення від життя буде іншим! Проживаючи кожен день по-новому, ми знаходимо самого себе!
